Вчора у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі відбулася подія, яка точно залишиться у пам’яті надовго — виховна година «Українська авторська пісня в час війни».

Неординарною вона стала передусім завдяки особливому гостю. На запрошення Юрія Романіва до закладу освіти завітав сучасний український кобзар — Валерій Марченко, автор і виконавець, поет, мандрівник українською душею, людина з насиченим графіком концертів не лише Україною, а й Європою. Не щодня випадає нагода почути живе слово і пісню, в яких полин українського степу, мед квітучих полів і гірка сіль чумацького шляху.

Українська пісня сьогодні більше, ніж мистецтво. Це пам’ять і зброя, це молитва і підтримка, це голос народу, який не зламати. У час війни вона звучить особливо глибоко, щиро і про кожного з нас.

Сам Валерій Марченко поділився враженнями після зустрічі. І ці слова — найкраще свідчення того, якою була ця подія:

«Сказати, що приємно вражений — це не сказати нічого…
Прийшло близько двохсот молодих людей…
Вийшло із залу може десятеро…
Аплодували. Після концерту не розбіглися — підходили, дякували, тиснули руку…
Книжки та диски розібрали…
Було багато запитань… навіть в телефонах не “сиділи”…
Диво, а не молодь! Чудові в нас діти, чудове майбутнє…
Тільки б швидше настав мир!»

Ця зустріч стала ще одним доказом: наша молодь — глибока, небайдужа, відкрита до справжнього. І навіть у складні часи вона вміє слухати, відчувати й цінувати українське.

Дякуємо Валерію Марченку за щирість, за слово, за пісню, яка торкається душі. Дякуємо за віру в нашу молодь.

І віримо разом у Перемогу. І в мир, який обов’язково настане.