1932-33 роки – 2022-23 роки (90 років другого голодомору в Україні).
Сталінщина своїми жахіттями, державним садизмом перевершила все. Геноцид винищив найдіяльніші, найздібніші сили народу. За які ж гріхи нам випала така доля?”(Олесь Гончар)
Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом. У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору. Пам’ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу.
Студенти другого курсу Мирогощанського аграрного фахового коледжу під керівництвом викладача історії України Бутрій Л.М. також долучились до акції пам’яті, зібрали історичний матеріал і, згідно плану тижневика комісії соціально-економічних дисциплін, провели захід «Пам’ятаємо – не пробачимо! Ніколи знову…».
Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські історики. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна.
Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня… Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.
Голодомор – геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу – саме такий висновок прозвучав у виступах студентів – учасників заходу: Антонюк Олександри, Корнишука Владислава, Покорської Христини, Пасічника Богдана, Гаврилюка Дениса (група Е-21), Дедери Владислава, Карачуна Олександра (група Еп-22), Науменко Олени, Гук Мар’яни, Подерні Максима-Дмитра, Бабича Вадима (група М-21).
«Пам’ятаємо – не пробачимо! Ніколи знову…
